З широким розповсюдженням пінних напоїв і появою різних сортів людей почала цікавити історія пива. Де воно з’явилося? Як довго людство знайоме з цим напоєм? Насправді, походження пива пов’язане з багатьма важливими подіями. Хмільне вважається древнім алкоголем. Очевидно, що культура пивоваріння часто змінювалась, удосконалювалась, щоб сьогодні кожен мав можливість насолодитися ароматом і смаком пива.
Вчені з’ясували, що історія походження пива має коріння в Месопотамії. В ході розкопок знайшли таблиці з малюнками пивоварів. Вони були створені в VI тисячолітті до н. е. Важливо згадати, що шумерське пиво не хмільне, адже цей інгредієнт не використовували в приготуванні. Напій варили з ячменю, трав, полби. Приблизна міцність пива становила 3–4%.
Трохи пізніше оригінальний рецепт шумерів поліпшили вавилоняни. Вони почали додавати замість ячменю солод. Вавилоняни серйозно поставилися до пивоваріння, тому якість їх напоїв була високою.
Стародавні єгиптяни теж знали про пиво. Такі висновки вчені зробили в ході вивчення старовинних рукописів. Відомо, що багато фараонів володіли пивоварнями. В Єгипті хмільне робили з ячменю, але іноді використовували солод. Примітно, що і єгиптяни, і вавилоняни приносили напої богам в дар, так як вважали їх чистими.
Історія створення пива стосується багатьох країн. Винятком не стала і Греція. В 700 р. до н. е. тут почали варити пінне. В письменах у Ксенофонта є згадка про його подорож по одному з поселень древньої Вірменії. Він говорив:
«Там зберігалися також пшениця, ячмінь, овочі та ячмінне вино в кратерах. В рівень з краями посудин у вині плавав ячмінь, і в нього була увіткнута тростина великих і малих розмірів, але без колінців; хто хотів пити, повинен був узяти тростину в рот і тягнути через нього вино. Не змішане з водою вино було дуже міцним, але для людей звичних це був дуже приємний напій».
У Римі хмільне не було таким популярним. Тут більше шанували вино. Але в давньоримських писаннях згадується, що пінне пили кельти. Варили тоді пшеничний напій. Використовували овес, просо, жито та інші інгредієнти.
В цей період пивні напої почали вдосконалювати. Саме в Середньовіччі вперше додали хміль. Іншими інгредієнтами традиційно залишалися дріжджі для бродіння, джерельна вода. Оскільки тоді активно розвивалася торгівля, пивоварам вдавалося діставати всі потрібні компоненти і покращувати смак пива. З’являлися нові сорти, удосконалювалися оригінальні рецепти. Пиво варили вдома і в пивоварнях, хоча спочатку виробляли його виключно в монастирях.
У 1360 році вийшов указ від уряду Талліна, згідно з яким приготування хмільного алкогольного напою дозволялося тільки в спеціалізованих пивоварнях. Вже через 100 років тут заснували цех рознощиків. Вони постачали пиво в корчми, стежили за тим, щоб бочки були чистими і заповненими хмільним в достатній мірі.
Наприкінці XV століття затвердили статут пивоварного цеху, регламентували права та обов’язки майстрів. Визначили конкретні вимоги до якості інгредієнтів і самого хмільного.
Цікаво, що в Середньовіччі пиво пили дорослі і діти. У ті часи вода була брудною. Пінне ж кип’ятили, за рахунок чого воно вважалося більш чистим. Зрозуміло, міцність напоїв була невисокою, приблизно 1%.
У цей період вживання хмільного було досить поширеним. В XVI столітті на 1 людину припадало близько 100 літрів алкоголю. Поляки, іспанці вживали близько 3 л пива в день, а в Англії в середньому пили 17 л еля на тиждень.
Було очевидним, що виноробів не влаштовувала популярність пивних напоїв і регулярне відкриття пивоварень. Вони всіма силами намагалися утримати престиж свого алкоголю. Уже в 80-х роках XVIII століття в столиці Франції вина пили більше в 10 разів, ніж пива. Щоб не залишитися в збитку, пивовари почали пропонувати сидр і тим самим хоч трохи підтримувати свою справу.
Така довга історія пивоваріння зробила хмільне одним з найпопулярніших напоїв. Воно і сьогодні користується у населення попитом. Виробники випускають різні сорти, покращують оригінальні рецепти, привносять свої ідеї в пивоваріння. На прилавках магазинів знайдеться буквально будь-яке пиво: темне і світле, лагер і ель, міцне і слабоалкогольне.
Зрозуміло, на тлі величезної конкуренції багато виробників роблять упор на прийнятну ціну, знижуючи тим самим якість продукції. Тому дуже складно знайти дійсно справжнє пиво. Але не все так сумно. Залишилися пивоварні, віддані віковим традиціям. Так що в Україні цілком реально зустріти гідну продукцію, що вселяє надію на позитивні зміни в пивному сегменті.
