0%

Телефон для довідок
+38 (096) 029-29-29

Історія пивоварні

 

1878-1910


Пивоварню в Умані було засновано ще у 1878 р. місцевими купцями Френкелєм, Бергельсоном, Рутчайхером та Еттінгером. На заводі був встановлений 1 котел потужністю 12 кінських сил, працювали 12 робітників. За 343 робочі дні на рік завод виробляв пива на 32 тис. карбованців. У 1910 р. кількість робітників на заводі зросла до 19 чоловік, а товарообіг становив 65 тис. карбованців.

Тоді використовувалося доволі примітивне, з огляду на сучасність, обладнання, пиво варилося просто на вогні. Проте таке виробництво видавало 200-250 тис. дал пива на рік. Завод спеціалізувався на лагерних та чеських сортах й випускав пиво трьох марок: «Столовое», «Украинское» и «Жигулёвское». Дані про діяльність заводу з 1910 по 1926 р., на жаль, не збереглися.

 

2 1

 

1926-1937


У 1926-1927 рр. було відкрито ще один цех – із виробництва безалкогольних напоїв. Виробництво вже забезпечувалося електроенергією, що вироблялася міською електростанцією. Але все ще зберігалося багато ручних процесів: продукцію розливали вручну та охолоджували за допомогою льоду. Солод для пивоваріння використовували місцевий, вирощений та підготовлений тут, на Уманщині, на власних солодівнях. З нього варили пиво сортів «Віденське», «Українське».

 

3 4

 

1938-1941


Напередодні Великої Вітчизняної війни Уманський пивоводний завод був найбільш успішним підприємством у місті.

Він навіть здобув особливої відзнаки у газеті «Колгоспна правда» (від 20 лютого 1938 р.). Голова ВУЦВК Г. І. Петровський писав: «Прошу через вашу газету передать большую благодарность за поздравление по случаю моего 60-летия и лучшие пожелания от рабочих отдельных предприятий, колхозников и служащих. Отдельно передаю благодарность коллективу рабочих и служащих Уманского пивоводного завода».

Активний розвиток підприємства тривав до війни. У 1940 та 1941 роках завод виробляв 300 тис. дал пива.

 

4 7

 

1941-1945


Під час Великої Вітчизняної війни завод було повністю зруйновано внаслідок бомбардування. Жоден цех, а також обладнання, не вціліли.

Після звільнення міста від фашистських загарбників розпочалася поступова відбудова Уманського заводу. Було відновлено варильний цех, і у серпні 1944 р. виготовлено першу партію пива.

Наприкінці 1944 р. завод виробляв лише 1,3 тис. дал пінного напою. Це лише 5% від довоєнних потужностей. У 1946 р. вдалося випустити 6,9 тис. дал пива, тобто вийти на 21% від довоєнного рівня.

 

5 6

 

1945-1951


Шість післявоєнних років завод відновлювався досить повільно, тому що міг використовувати лише власні ресурси. Перебої у постачанні електроенергії та води не дозволяли дотримуватися належних технологічних та санітарних норм варіння. Солодівня давала лише 35% від того, на що була спроможна.

Часто-густо доводилося використовувати ручну працю. Наприклад, паростковідбивну машину треба було крутити руками, щоб не затримувати виробничий процес і не втратити партію. Багато виробничих процесів виконувалися «дідівськими» методами. Наприклад, бродильне та лагерне відділення складалися з дерев’яних бут та бочок. Охолоджували пиво льодом.

Паровий котел «Бабкон-Вільконс», що працював на торфі, не справлявся із навантаженням і не міг задовольнити потребу заводу у парі.

Тобто рівень технічної оснащеності заводу у перші повоєнні роки не дуже відрізнявся від рівня устаткування часів заснування заводу 70 років тому.
Але, незважаючи на труднощі, уманським пивоварам вдалося виготовити у 1951 р. 200 тис. дал пива.

 

8 9

 

1951-1961


У 1950 р. розпочалося відродження заводу. Було збудовано сучасну варницю, розраховану на 1,5 тонни сухих інгредієнтів, встановлено передові апарати для нагрівання, охолодження та підтримки температури.

Проте ще не всі наслідки руїни було подолано. Розливний цех знаходився у напівзруйнованому приміщенні, де вручну милися, закорковувалися пляшки та наклеювалися етикетки.

 

10 11

 

1962-1977


З 1962 р. нарешті усі лінії виробництва були автоматизовані. З’явилася лінія розливу пива, що видавала 3 тис. пляшок на годину.

Було зведено адміністративну будівлю та нові цехи замість зруйнованих. У 1966 р. відкрито механізований солодовий цех, що видає 1500 тонн сухого солоду на рік. У 1977 р. оновлено бродильне та лагерне відділення. Усі ці зміни добре позначилися на обсязі виробництва, який досяг 1 млн дал на рік.

Розвиток виробництва тривав. Розширювався штат робітників, зростали обсяги продукції.

 

12 13

 

1978-1997


На той час на Уманському пивзаводі вироблялося вже 830 тис. дал пива, 390 тис. дал безалкогольних напоїв, а також 2160 тонн солоду. Завод продовжував нарощувати потужності.

У 1981-1983 рр. було споруджено новий цех із розливу пива по пляшках. Тут вже було 2 автоматизовані лінії, кожна потужністю 6 тис. пляшок на годину.

Загалом функціонувало 5 цехів із розливу. На виробництві було задіяно 165 робітників та інженерів. Багато з них були нагороджені медалями за працю.
У ті роки Уманський пивзавод забезпечував своєю продукцією місто Умань, а також 5 прилеглих районів: Уманський, Христинівський, Монастирищенський, Жашківський та Маньківський.

Солоду, який виробляв завод, вистачало не тільки на власні потреби, а й для продажу. Так, Уманський пивзавод постачав солод на сусідні пивзаводи (Городищенський та Смілянський).

 

14 15 16

 

1998-1999


Після розпаду СРСР завод деякий час функціонував за старою схемою, проте у 1998 р. його було приватизовано. З того часу – це відкрите акціонерне товариство «Уманьпиво».

Від цього моменту реконструкція заводу і збільшення обсягів виробництва стали першочерговим завданням.

З 1998 р. головний пивовар із помічниками розпочали розробку нових сортів пива.
На заводі вивчалися і впроваджувалися передові технології, які значно підвищували якість продукції. У 1999 р. було встановлено пастеризатор. Його використання дозволило збільшити термін зберігання пива, при цьому не змінюючи смак і склад напою.

Таким чином, з’явилася можливість поставляти уманське пиво в інші регіони України.

 

17 18

 

2000-2007


Модернізація тривала. З 2001 р. на заводі почали розливати пиво по кегах. Задля цього було збудовано новий цех і встановлена автоматична лінія.

У 2002 р. варильний процес було повністю комп’ютеризовано, а усе варильне обладнання було замінено на нове ? із харчової нержавійки.

З 2003 р. на заводі з’явилася нова лінія з розливу пива в ПЕТ-пляшки.
Саме Уманський пивоварний завод вирішив відновити радянські традиції та першим у незалежній Україні випустив «Жигулівське» пиво. Цю ідею потім підтримали й інші виробники пива.

 

19 20

 

2008-2013


З 2008 р. завод запозичує досвід найкращих пивоварів світу ? німців. На Уманському заводі було встановлено німецьке обладнання: циліндро-конічні танки (ЦКТ), СИП-станцію (що дозволяє добре мити та дезинфікувати усе обладнання зсередини, не розбираючи його), а також дріжджова дільниця.

Відтепер усі процеси бродіння та доброджування відбуваються в абсолютно чистому, стерильному середовищі.

Крім того, зарубіжні пивовари передали кілька власне німецьких рецептів для «Уманьпиво».
У 2009 р. завод випустив перше німецьке пиво, для виготовлення якого використовувалися імпортні солод, хміль та дріжджі. Поціновувачі якісного пива одразу помітили цей продукт. До речі, за надзвичайну якість та смак це пиво отримало золоту та срібну медалі на спеціалізованому конкурсі.

Але на цьому співпраця з німецькими пивоварами не закінчилася. Вона триває й досі. Раз на 3-4 місяці спеціаліст із Німеччини приїжджає, щоб проконтролювати дотримання усіх технологічних норм, які гарантують німецьку якість українського пива.
Крім того, сьогодні «Уманьпиво» – єдиний завод в Україні, що сам вирощує ячмінь і відбирає найкращі сорти та є одним із небагатьох пивовиробників, хто самостійно переробляє пивоварний ячмінь на солод.

Оскільки всі виробничі процеси відбуваються під власним наглядом, а також під контролем німецького експерта, пиво Уманського заводу має незмінно високу якість.

 

21 22